Юридична клініка КНЕУ: питання житлового і сімейного права у контексті фактичної окупації Луганська

До Ukrainian Law Blog надійшов лист студентки Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана з проханням про надання юридичної консультації з питань інституту прописки і сімейного права.  

Ukrainian Law Blog звернувся за допомогою до юридичної кліники КНЕУ "Соціальна справедливість". 

Студенти 3-го курсу 5 групи юридичного факультету Олена Селіщева і Крістіан Мельник, під керівництвом к.ю.н., доцента кафедри правового регулювання економіки В.Б. Марченко, підготували грунтовну відповідь-консультацію.

Лист Людмили У. і відповідь-консультація юридичної кліники КНЕУ викладені нижче:

  "Доброго дня, Ukrainian Law Blog!

Мене звати Людмила, я студентка Київського національного економічного університету. В мене виникло питання щодо інституту прописки. Наскільки мені відомо, він не є обов`язковим в Україні, але чи можу я стикнутися з проблемами при її відсутності? Справа в тому, що я виїхала в 2013 році з міста Луганськ і зробила тимчасову прописку у місті Київ, у гуртожитку. Через рік мені доведеться виписатися, а прописатися нема куди ( орендодавець квартири не бажає прописувати). Чи зможу я без прописки оформити закордонний паспорт і вийти заміж? Чи можна звертатися до організацій, що пропонують платну строкову прописку в Києві?

І ще одне питання, якщо можна)) Якщо чоловік знаходиться в шлюбі, проживає на території України, а жінка в окупованому Луганську, яким чином може буде шлюб  розірваний? У подружжя є 15-літній син, жодна зі сторін не проти, але дружина не може виїхати з окупованих територій, аби надіслати заяву? Чи можливе в такому випадку одностороннє  (з боку чоловіка) розірвання шлюбу через суд? 

Дуже вдячна вам за можливість поставити питання! Буду дуже чекати відповіді!

З повагою, Людмила У."

Відповідь-консультація:

"До питання обов’язковості реєстрації місця проживання (місця перебування – для іноземців) в України (далі – Реєстрації)

На сьогоднішній день замість інституту прописки існує інститут реєстрації місця проживання (місця перебування). Реєстрація є обов’язковою для усіх громадян України, а також іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають (проживають) на території України. Обов’язок реєстрації передбачає те, що протягом 30 календарних днів з дня зняття з реєстрації за останнім місцем проживання, Ви маєте зареєструватися за новим місцем проживання. Підтвердженням імперативності (обов’язковості) даної норми є те, що за невиконання цього припису на особу може бути накладено адміністративне стягнення. У випадку, якщо це порушення відбулося вперше, то воно тягне за собою попередження. 

Якщо протягом року після накладення адміністративного стягнення за це правопорушення Ви не реєструєте своє місце проживання – то матиме заплатити штраф від одного до трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 17 до 51 грн.). Звичайно, такі штрафні санкції можна розцінювати як незначні, але Вам необхідно усвідомлювати, що у випадку, якщо Ви проживатимете без реєстрації місця проживання, то фактично перебуватиме у стані триваючого правопорушення. У зв’язку з чим, ми не можемо не підкреслити, що незважаючи на складність ситуації, шлях до вирішення цього питання має бути знайдений.

Наріжним каменем під час реєстрації місця проживання не у власному житлі, а в житлі на праві користування (наприклад, як у Вашому випадку – оренди), справді виступає згода орендодавця. Але хотілось б закцентувати Вашу увагу на тому, що законодавчого припису щодо обов’язкової наявності згоди орендодавця на Вашу реєстрацію не існує. Таке уявлення склалося скоріше на фоні того, що за радянських часів існував інститут прописки (відмінений у 2001 р.), у якій обов’язковим елементами були:

-        посвідчення права власності особи на житло, в якому вона прописується;

-        наявність родинних зв’язків – для прописки родичів (за згодою власника);

-        надання дозволу уповноваженим органом на прописку в житлі;

- а також, обмеження санітарних норм житлової площі та кількості зареєстрованих осіб.

Певним чином, такий дозвільний характер зберігся і до сьогодні. У випадку, якщо у Вас немає жодних правових підстав прописатися у квартирі (будинку), але Ви домовилися про це із власником (наприклад, Ви із власником перебуваєте у певних родинних відносинах, або дружніх тощо) – в цьому випадку, під час реєстрації потребується його згода.

У Вашому випадку наявні цивільно-правові відносини – договір оренди житлового приміщення. Тут достатнім буде надання під час реєстрації договору оренди (із терміном дії договору – більше шести місяців – так як за законом, постійне місцем проживання визначається більше шести місяців). Закон не містить жодних додаткових вимог щодо згоди орендодавця на Вашу реєстрацію, до того ж законодавець передбачив заборону щодо витребування будь-яких додаткових документів, які не визначені у вичерпному законодавчому переліку, під час реєстрації (Додаток1).

Проблеми, з якими Ви можете стикнутися – це відмова уповноваженого органу зареєструвати Ваше місце проживання. Заява про реєстрацію має єдину типову форму, затверджену Кабінетом Міністрів України. Ця форма містить графу щодо згоди власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації. (Додаток2). 

Така відмова фактично є неправомірною, оскільки правовою підставою для реєстрації Вашого місця проживання  є договір оренди. При укладення такого договору – згода власника на Ваше проживання у його житлі презумується. Якби він не був згоден – він, логічно, не здав би Вам в оренду свою квартиру. Ця графа у заяві передбачена для випадків, коли в особи немає документів, які б підтверджували її право на реєстрацію у цьому житлі (як у наведених вище випадках).

Інше питання постає при наявності фактичних відносин оренди житла, але відсутності самого письмового договору оренди (усна домовленість), що обумовлює відсутність документально підтвердженого права проживати у квартирі. Тому, при оренді житлового приміщення вимагайте укладення такого договору, хоча б із звичними для цього зобов’язання умовами (приклади таких договорів можна знайти у вільному доступі мережі Інтернет).

Заперечення орендодавця проти Вашої реєстрації видається зрозумілим. Як власник, ця особа бачить у цьому певні ризики. Але це, певним чином, оманливе переконання. На сьогодні інститут реєстрації місця проживання своїм головним значенням має не встановлення зв’язку особи із житлом, що у подальшому дозволяє такій особі претендувати на це житло у якійсь частці, а інститутом, який дозволяє державі (а також органам місцевого самоврядування) здійснювати управлінські функції на своїй території, що жодним чином не має розцінюватися громадянами як обмеження їх права на вільне пересування та вільний вибір місця проживання.

Важливого значення наявність реєстрації місця проживання має й для громадян під час реалізації ними своїх цивільних прав, передусім у питанні обміну благами, вступу у договірні відносини тощо.

Повертаючись до заперечень орендодавця, вважаємо за доцільне наголосити, що Ваша реєстрація у квартирі орендодавця без його фактичної (а не формальної – мається на увазі, у питанні підпису на заяві про реєстрацію) згоди, своїми негативними наслідками може мати те, що у подальшому Ваші договірні стосунки можуть погіршитися. Орендодавець матиме на меті розірвати з вами ці стосунки, так як розцінюватиме Вас як «небажаного» орендаря, і у випадку їх розірвання – Вам все одно доведеться знятися з місця реєстрації в орендованій квартирі. 

Тому, перш за все, необхідно дійти згоди із орендодавцем і пояснити йому, що жодних ризиків для нього це не несе, так як реєстрація не визначатиме за Вами жодних прав власності на квартиру у майбутньому. Після сплину терміну договору оренди, Ви зніметесь з реєстрації за цією адресою, - це неминуче і правомірно. Якщо люди зареєстровані в приміщенні на основі договору оренди, то, відповідно, право на реєстрацію зберігається за ними до закінчення терміну договору. Після цього власник житла може їх зняти з реєстрації місця проживання. А також, до закінчення терміну дії договору, за рішенням судових органів.

По-іншому стоїть питання щодо того, що поширеним на сьогодні явищем є, скажімо так, «недобросовісність» орендодавців у питанні сплати податків. Орендна плата виступає додатковим доходом, і тому має декларуватися, чого багато хто робити не хоче. В цьому випадку, єдиним рішенням може бути пошук добросовісного орендодавця, або звернення до суду у порядку цивільного судочинства про визнання дійсним договору оренди приміщення та примусової реєстрації місця проживання за адресою орендованої квартири.

Якщо Вам було відмовлено у реєстрації місця проживання під час подання належного пакету документів – то таке рішення є підставою для оскарження у суді. Ваш позов підлягатиме задоволення, так як у Вашому випадку наявна неможливість виконання Вашого обов’язку як громадянина у зв’язку із неправомірністю рішення державного органу (за останніми змінами у процедурі реєстрації місця проживання – органу місцевого самоврядування).

До питання отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон

Така послуга надається за бажанням особи. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформлюється громадянам віком від 16 років - строком на 10 років. Заяви про оформлення паспорта розглядаються протягом не більш як 20 робочих днів з дня подання документів, за виключенням певних випадків пришвидшеного розгляду.

Заява подається особисто або законним представником. До цієї заяви-анкети, яка подається поряд із рядом документів, вносяться ряд відомостей (Додаток3), у якому визначено і дані про місце проживання особи. 

Як правило, такими відомостями є ті, що визначені н сторінці паспорта – відмітці про місце реєстрації особи. Порядок розгляду заяви регламентований законом. Відсутність документально підтвердженого місця проживання може стати підставою для відмови у прийнятті заяви – з причини неподання Вами в повному обсязі інформації, необхідної для оформлення і видачі закордонного паспорту (див. нижче). По суті, такі відомості необхідні скоріше для внесення Вас в Єдиний державний демографічний реєстр, до самого закордонного паспорту вони не вносяться. Виключення становить оформлення так званого біометричного паспорту, відмінність якого від звичайного полягає у наявності безконтактного електронного носія, який імплантовано у паспорт для виїзду за кордон (Додаток4). 

У біометричному паспорті можуть бути зазначені відомості про Ваше місце реєстрації, але (наголошуємо!) як додаткові відомості, які вносяться туди за Вашим окремим клопотанням.

Територіальний орган або підрозділ ДМС, а за кордоном – закордонна дипломатична установа України має право відмовити особі у видачі паспорта для виїзду за кордон, якщо:

1) стосовно видачі паспорта для виїзду за кордон звернулася особа, яка не досягла шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документального підтвердження повноважень на отримання паспорта для виїзду за кордон;

2) особа вже отримала паспорт для виїзду за кордон, який є дійсним на день звернення (крім обміну, видачі паспорта замість втраченого або викраденого, а також наявності другого паспорта для виїзду за кордон з підстав, визначених цим Порядком);

3) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта для виїзду за кордон;

4) дані, отримані з баз даних Реєстру, не підтверджують інформацію, надану особою.

Виключний перелік підстав для тимчасової відмови у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон:

-            обізнаність з відомостями, що становлять  державну таємницю, - до закінчення строку, встановленого Законом України "Про державну таємницю" (у разі виїзду за кордон на постійне проживання);

-            діють  неврегульовані  аліментні,  договірні  чи інші невиконані зобов'язання,  -  до  виконання  зобов'язань  або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, чи забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;

-            стосовно  нього  у  порядку,  передбаченому  кримінальним процесуальним  законодавством,  застосовано  запобіжний  захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;

-            засудження за вчинення злочину, -  до  відбуття покарання або звільнення від покарання;

-            ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань;

-            свідоме сповіщення про себе неправдиві відомості, - до з'ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей;

-            щодо громадянина подано цивільний позов до суду, - до закінчення провадження у справі;

-            перебування  під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ, - до припинення нагляду.

До питання реєстрації шлюбу без відмітки про реєстрацію місця проживання

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV: «Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.»

Отже, відсутність реєстрації місця проживання жодним чином не може вплинути на характер та обсяг Ваших прав, свобод та законних інтересів.

Кожен громадянин України незалежно від місця проживання може зареєструвати шлюб у будь-якому органі державної реєстрації актів цивільного стану України (відділення РАЦСу чи місцевий виконавчий комітет) – де йому зручно.

У державній реєстрації актів цивільного стану (шлюбу)
може бути відмовлено виключно у випадках, якщо:

1) державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України;

2) державна реєстрація
повинна проводитися в іншому органі державної реєстрації актів цивільного
стану;

3) з проханням про державнуреєстрацію звернулася недієздатна 

особа або особа, яка не має необхідних для цього повноважень.

Відсутність відмітки про реєстрацію місця проживання не
належить до викладених вище підстави відмови у реєстрації шлюбу.

В заяві молодята повиннівказати місце проживання, ту адресу, де 
вони зареєстровані відповідно до штампу
в паспорті (згодом ця адреса буде вказана у відповідному актовому записі про
реєстрацію шлюбу). Якщо ж у паспорті немає даних про місце проживання, шлюб
може бути зареєстрований, однак у актовому записі буде вказано, що місце
проживання документально не підтверджене.

Отож, незалежно від місця проживання особи, які мають намір зареєструвати свій шлюб, подаючи заяву до обраного ними органу реєстрації, пред’являють такі документи:

– лише паспорти (якщо цей шлюб перший для обох);

– окрім паспортів, документ про припинення попереднього шлюбу – рішення суду або свідоцтво про розірвання шлюбу чи свідоцтво про смерть (якщо для когось цей шлюб повторний).

Щодо організацій, які пропонують платну тимчасову прописку або виготовлення закордонного паспорту без відмітки про реєстрацію місця проживання

Механізм їх дії фактично однаковий. Ви сплачуєте гроші (при цьому жодним чином подібні платежі не проводяться), а Вас реєструють за якоюсь адресою, приміщення по якій Ви ніколи не бачили. За своєю сутті, такі процедури є фіктивними правочинами. І хоча Ви фактично не порушуватиме припис закону щодо обов’язку реєстрації, але діятимете «в обхід» законодавства. Тим самим позбавляючи сенсу саме значення нормативно врегульованого інституту (див. вище) і заохочуватимете осіб, які займаються неправомірною діяльністю з метою збагачення.

Те саме і щодо оформлення закордонного паспорту громадянина України. При подачі документів – відмітка про реєстрацію місця проживання є обов’язковою. Організації, які займаються прискореним оформленням закордонних паспортів, в т.ч. і без відмітки про реєстрацію місця проживання, чинять майже так само, як і організації, що пропонують платну строкову прописку. При цьому, на деяких сайтах цих організацій про це так прямо і зазначається, що прописатися все одно необхідно, хоча б на певний термін (і пропонують таку послугу, відповідно).

Прим. Наголошуємо, що строкової (тимчасової) прописки для громадян в Україні не існує – існування такого інституту є концептуально недоцільним – сама по собі реєстрація не передбачає те, що Ви усе своє життя житимете за однією адресою. Існує посвідка на тимчасове проживання – спеціальна інституція, передбачена для іноземців.

Звичайно, в організаційному плані процедура реєстрації місця проживання та отримання закордонного паспорту є на сьогодні проблемним явищем, що змушує громадян звертатися до окреслених вище організацій. Але це явище є негативною тенденцією розвитку у суспільстві, на основі чого ми б не рекомендували звертатися до них. З огляду на тимчасовий характер такої «послуги», Ви в будь-який момент стикнетесь з питанням реєстрації місця проживання знову. Також, подібна реєстрація сама по собі несе ризик її анулювання у зв’язку із своїм фіктивним характером у адміністративному чи судовому порядку.

До питання розірвання шлюбу в односторонньому порядку

Враховуючи наявність дітей, розірвання шлюбу може відбуватись лише у судовому порядку. Оскільки дитині більше року, за ст.110 Сімейного кодексу України, у Вас є право на пред’явлення позову до суду. При цьому навіть якщо чоловік (дружина) не приїде до суду, відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, суд може вирішити спір за відсутності відповідача, зокрема, шляхом ухвалення заочного рішення.

Необхідно враховувати, що у випадку, якщо між подружжям має місце спір про поділ спільного майна, то в цьому випадку матиме місце позовне провадження. У випадку, якщо між подружжям досягнуто згоди щодо самого факту розірвання шлюбу, поділу майна, питання утримання неповнолітньої дитини тощо (тобто безспірний характер справи), то така справа може розглядатися в рамках окремого провадження (ч.3 ст.234 ЦПК України) шляхом подання спільної заяви.

При подачі заяви до суду має значення, в який саме суд ця заява має бути подана.

За загальним правилом (ст.109 ЦПК України) позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим місцем проживанням відповідача.

Позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживанням або місцем перебування позивача у разі, якщо на його утриманні є малолітні чи неповнолітні діти або якщо він не може з поважних причин виїхати до місця проживання відповідача (ч.2 ст.110 ЦПК).

Якщо неповнолітній син проживає разом із батьком і, якщо немає ніяких заперечень з боку дружини, то фактично шлюб може бути розірваний за заявою чоловіка.

Справа може бути розглянута за відсутності дружини у випадку, якщо від неї судом буде отримано заяву про розгляд справи без її відсутності. Проте, такий розгляд справи може бути ускладнений тим, що суд, дослідивши подані матеріали справи, вважатиме їх недостатніми, і вважатиме за доцільне присутність дружини у залі судового засідання.

У цьому контексті не можна не зауважити про можливість розгляду справи в режимі відеоконференції.

15 серпня 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції», прийнятий Верховною Радою України 04 липня 2012 року.

Цивільно-процесуальній кодекс України доповнено статтею 158-1 згідно із якою суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи іншого учасника цивільного процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь.

Питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання. Ухвала суду, прийнята за наслідками вирішення цього питання, оскарженню не підлягає.

Копія ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції негайно надсилається до суду, який зобов'язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. З метою забезпечення своєчасного проведення відеоконференції копія ухвали також може бути надіслана за допомогою кур'єра, факсу або електронної пошти.

Використовувані в судовому засіданні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки, передбачені цим Кодексом.

Хід і результати процесуальних дій, проведених в режимі відеоконференції, фіксуються судом, який розглядає цивільну справу, за допомогою технічних засобів відеозапису. Носій відеозапису відеоконференції є додатком до журналу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи.

У разі виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, суд відкладає розгляд справи, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.

У разі якщо особа, яка подала клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, з'явилася до зали судового засідання, така особа бере участь у судовому засіданні в загальному порядку.

Таким чином, відповідно вказаних змін, сторони, інші учасники судового процесу, які не мають можливості з’явитись в судове засідання, у зв’язку з перебуванням в іншому населеному пункті, можуть подати клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, з усіма правами та обов’язками, передбаченими відповідним процесуальним законодавством.

Також процесуальне законодавство містить положення щодо можливості заочного розгляду справи. У разі неявки належно повідомленого відповідача в судове засідання, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач чоловік не заперечує проти такого рішення справи. Наріжним каменем в такому розгляді є те, що він можливий у випадку, якщо належним чином повідомлений відповідач (дружина) не з’явився до суду з причин, які будуть визнані судом неповажними і від нього не було надіслано заяви про розгляд справи без його присутності. Що у розглядуваній справі не видається можливим.

Тому, підсумовуючи наведене, ми пропонуємо, якщо цього дозволяє технічне забезпечення у Луганському суді, подати клопотання про дистанційний судовий розгляд. На сьогоднішній день така практика дедалі більше застосовується у подібних випадках. Для цього, чоловікові необхідно разом із заявою про розірвання шлюбу, подати до Київського суду клопотання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за результатами розгляду якого судом буде постановлена ухвала, яка негайно має бути надіслана до Луганського суду. Або навпаки, дружина може подати таке клопотання у Луганському судді, за результатами розгляду якої суд надішле копію ухвали до Київського суду.

Якщо розгляд Вашої справи буде унеможливлений у порядку відеоконференції (із технічних або інших організаційних причин), оптимальним варіантом вирішення даного питання ми вважаємо одностороннє пред’явлення позову чоловіком до Київського суду за місцем реєстрації місця проживання чоловіка у випадку, якщо син перебуває на його утриманні. Якщо син перебуває на утриманні дружини, позовна заява має бути подана нею до Луганського суду.

Додаток 1

Відповідно до положень Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Наказ Міністерства внутрішніх справ від 22.11.2012  № 1077 «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів»

Для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає:

-      письмову заяву про реєстрацію місця проживання;

-      документ, до якого вносяться відомості про місце проживання (паспорт);

-      квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

-      талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;

-   документи, що підтверджують право на проживання в житлі (ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім’ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру), перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

-   військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які 

підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому 

обліку;

-   заява про зняття особи з реєстрації місця проживання, (у разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Прим. Ч.8 ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір 

місця 

проживання в Україні»: «Забороняється вимагати для реєстрації місця 

проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею 

(ст.6 Закону), документів.»

Додаток 2

Перейти за посиланням: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z2109-12

На сторінці 2:

Додаток 5  до Порядку реєстрації місця  проживання та місця перебування  фізичних осіб в Україні та зразків  необхідних для цього документів

ЗАЯВА 
про реєстрацію місця проживанн

Додаток2 (PDF)

Додаток 3

Для оформлення паспорта для виїзду за кордон у разі тимчасового виїзду за кордон особа подає:

-            заяву-анкету;

-            паспорт громадянина України (для осіб, що досягли шістнадцятирічного віку);

-            свідоцтво про народження (у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон вперше особі, що не досягла шістнадцятирічного віку);

-            відповідні документи з відміткою банку про здійснення встановлених законодавством платежів (консульського збору) або оригінал і копію документа про звільнення від таких платежів (консульського збору);

-            заяву про відмову отримувати паспорт для виїзду за кордон, в який імплантовано безконтактний електронний носій, або про відмову від внесення інформації до такого носія (у разі потреби);

-            у разі оформлення паспорта особі, що не досягла дванадцятирічного віку, або особі, яка не може пересуватись самостійно у зв’язку із тривалим розладом здоров’я, що підтверджується відповідною довідкою лікувального закладу, може бути подано дві кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра та одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого зображення особи шляхом сканування.

Особи що досягли 18 років, та оформлюють паспорт громадянина України для виїзду за кордон вперше (або в порядку обміну паспорта оформленого до 2007 року) подають документ про реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків у разі його наявності.

Згідно пункту 22 Постанови КМУ №152 від 07.05.2014

До заяви-анкети вносяться такі відомості (персональні дані) про особу, на ім’я якої здійснюється оформлення паспорта для виїзду за кордон:

-            відцифрований образ обличчя особи;

-            унікальний номер запису в Реєстрі;

-            прізвище, ім’я та по батькові;

-            стать;

-            дата народження;

-            місце народження (держава, область, район/місто, селище/село);

-            місце проживання із зазначенням адреси (найменування адміністративно-територіальної одиниці, вулиця, номер будинку, корпусу, квартири);

-            серія, номер, дата видачі документа, на підставі якого оформлюється паспорт для виїзду за кордон;

-            контактний телефон;

-            дата заповнення заяви-анкети;

-            відомості про відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук;

-            підпис особи;

-            відомості про законного представника особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку (прізвище, ім’я та по батькові, дата та місце народження);

-            підпис керівника територіального органу або підрозділу ДМС, а в разі його відсутності - особи, яка виконує обов’язки керівника, або адміністратора центру надання адміністративних послуг, а в закордонній дипломатичній установі України - підпис консульської посадової особи;

-            прізвище, підпис (із зазначенням дати) працівника територіального органу або підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов’язками покладено функції із здійснення передачі персональних даних фізичної особи, на ім’я якої оформлюються документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України, для їх перевірки, а в закордонній дипломатичній установі України - прізвище, підпис (із зазначенням дати) консульської посадової особи;

-            номер оформленого паспорта для виїзду за кордон;

-            прізвище, підпис (із зазначенням дати) працівника територіального органу або підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов’язками покладено функції з оформлення, видачі паспорта для виїзду за кордон (у тому числі отримання відцифрованих відбитків пальців рук), а в закордонній дипломатичній установі України - прізвище, підпис (із зазначенням дати) консульської посадової особи;

-            підпис заявника із зазначенням дати отримання паспорта для виїзду за кордон.

Згідно пункту 9 Постанови КМУ №152 від 07.05.2014

Додаток 4

До безконтактного електронного носія, який імплантовано у паспорт для виїзду за кордон, що відповідає вимогам нормативних документів у сфері технічного та криптографічного захисту інформації в Україні, вноситься:

1) інформація, що міститься на сторінці даних паспорта для виїзду за кордон;

2) додаткова змінна інформація (про місце реєстрації, про сімейний стан, про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, про видачу приватизаційних паперів;

3) біометричні дані, параметри (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, за згодою особи - відцифровані відбитки пальців рук);

4) дані про забезпечення захисту інформації, що міститься на безконтактному електронному носії, відповідно до рекомендацій IKАО Doc 9303.

Внесення до безконтактного електронного носія, який імплантовано у паспорт для виїзду за кордон, додаткової змінної інформації здійснюється виключно за письмовим клопотанням особи, а стосовно особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, - її батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших представників.

Згідно пункту 73 Постанови КМУ №152 від 07.05.2014

Нормативно-правові акти, використані під час аналізу звернення:

-                     Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР;

-            Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X;

-                     Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III;

-                     Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV;

-                     Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV;

-                     Закон України від 21.01.1994 № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»;

-                     Закон України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»;

-                     Закон України від 01.07.2010 № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»;

-                     Постанова Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон»;

-                     Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру»;

-                     Постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 669 «Про затвердження Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи»;

-                     Постанова Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 р. № 152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, його тимчасового затримання та вилучення»;

-                     Наказ Міністерства внутрішніх справ від 22.11.2012 № 1077 «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів»;

-                     Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 №52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні».

Підготували: Селіщева О.В. та Мельник К.В., студенти 3 курсу (5 гр.) юридичного факультету ДВНЗ «Київський національний економічний університет імена Вадима Гетьмана», при науковому керівництві доц., канд.ю.н. Марченка В.Б. (кафедра правового регулювання економіки)