Володимир Мачуський
Правові засади лібералізації заснування підприємницької діяльності в
Україні зумовлені щонайменше двома визначальними чинниками: 1) засадами
внутрішньої політики України; 2) обов’язками української держави відповідно до
Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Відповідно до ст. 7 Закону
України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 01.07.2010 р. [1]
створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, спрощення умов
започаткування бізнесу та виходу з нього, зменшення втручання держави в економічну
діяльність суб'єктів господарювання, спрощення системи отримання дозволів,
зниження тиску на бізнес з боку контролюючих органів є однією з основних засад
внутрішньої політики української держави в економічній сфері.
Загальні засади внутрішньої
політики України, у контексті спрощення умов започаткування бізнесу,
реалізуються через Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб,
фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. [2]
(далі Закон).
За час існування Закону в
нього було внесено близько 70 змін. На прикладі заснування товариства з
обмеженою відповідальністю в Україні (далі ТОВ), положення Закону, спрямовані
на започаткування бізнесу, характеризуються наступними чинниками:
1) Державна реєстрація ТОВ
здійснюється за заявницьким принципом; 2) Документи для державної реєстрація
ТОВ можуть подаватись в електронній формі через портал електронних сервісів; 3)
Розгляд документів ТОВ поданих на реєстрацію відбувається протягом 24 годин; 4)
ТОВ може діяти на підставі типового модельного статуту; 5) Під час державної
реєстрації ТОВ може обрати спрощену форму оподаткування.
Крім того, чинне
законодавство України передбачає можливість створення ТОВ одним засновником –
ст. 140 Цивільного кодексу України і, не містить вимог до статутного капіталу
товариства з обмеженою відповідальністю – ст. 144 Цивільного кодексу України
[3].
Таким чином, чинне
законодавство України містить загальні положення, спрямовані на лібералізацію
започаткування підприємницької діяльності.
Процес широкомасштабної
адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, у
контексті умов заснування підприємницької діяльності, реалізується через
обов’язок України щодо забезпечення досягнення поступової сумісності існуючого
і майбутнього українського законодавства з acquis ЄС.
Україна транспонує і на
постійній основі впроваджує чинне законодавство ЄС у свою національну правову
систему, відповідно до положень зазначених у Додатку XVII «Нормативно-правове
наближення» [4 ]Угоди про Асоціацію між Україною та ЕС [5] (далі Угода).
Необхідні заходи щодо
поступової взаємної лібералізації умов заснування підприємницької діяльності
встановлюються у відповідних положеннях Угоди: Розділ IV – «Торгівля і питання,
пов’язані з торгівлею», Глава 6 – «Заснування підприємницької діяльності,
торгівля послугами та електронна торгівля».
В положеннях Угоди
(глава 6) поняття «заснування підприємницької діяльності» диференціюється в
залежності від організаційно-правової форми підприємництва.
Для юридичних осіб «заснування
підприємницької діяльності» означає право розпочинати та здійснювати економічну
діяльність шляхом створення, зокрема придбання, юридичної особи та/або
створення філії чи представництва в Україні або Стороні ЄС відповідно.
Стосовно фізичних осіб «заснування
підприємницької діяльності» це право фізичної особи України або Сторони ЄС
розпочинати та здійснювати економічну діяльність у якості самозайнятих осіб, а
також створювати підприємства, зокрема акціонерні товариства, діяльність яких
вони в належний спосіб контролюють.
Разом з тим, поняття
«заснування підприємницької діяльності» не охоплює відносини, що стосуються
фізичних осіб, які прагнуть отримати доступ до ринку праці Сторони, а також до
заходів, що стосуються громадянства, місця проживання або роботи на постійній
основі.
Привертає увагу та обставина,
що правовий статус учасників підприємницької діяльності визначається у Розділі
IV Угоди – "Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею". Зазначений Розділ IV
Угоди складається з наступних глав: Глава 1 – «Національний режим та доступ
товарів на ринки»; Глава 2 – «Засоби захисту торгівлі»; Глава 3 – «Технічні
бар’єри у торгівлі»; Глава 4 – «Санітарні та фітосанітарні заходи»; Глава 5 – «Митні питання та
сприяння торгівлі»; Глава 6 – «Заснування підприємницької діяльності, торгівля
послугами та електронна торгівля»;
Глава 7 – «Поточні платежі та
рух капіталу»; Глава 8 – «Державні закупівлі»; Глава 9 – «Інтелектуальна
власність»; Глава 10 – «Конкуренція»; Глава 11 – «Питання, пов’язані з торгівлею
енергоносіями»; Глава 12 – «Прозорість»; Глава 13 – «Торгівля та сталий
розвиток»; Глава 14 – «Вирішення спорів»; Глава 15 – «Механізм посередництва».
Системно-структурний аналіз
Розділу IV Угоди дозволяє дійти таких висновків:
1) правовий статус учасників
підприємницької діяльності визначається у Розділі IV Угоди – «Торгівля і
питання, пов’язані з торгівлею». На наш погляд, поняття підприємництва охоплює
собою поняття торгівлі і, таким чином, в положеннях Угоди відбувається штучне
звуження сфери підприємництва;
2) в назві Глави 6 Угоди
тільки частина назви присвячена підприємництву, а саме: «заснування
підприємницької діяльності». Повна назва Глави 6 охоплює собою також торгівлю
послугами і електронну торгівлю, а саме: «Заснування підприємницької
діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля». Таким чином, структурно
назва Глави 6 ставить в один ряд відмінні між собою соціально-значущі явища:
заснування підприємництва, торгівлю послугами і електронну торгівлю;
3) структура Розділу IV Угоди
розташовує Главу 6 «Заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами
та електронна торгівля» після таких глав як: Глава 2 – «Засоби захисту
торгівлі», Глава 3 – «Технічні бар’єри у торгівлі»; Глава 4 – «Санітарні та
фітосанітарні заходи». Таким чином, концептуальна структура Розділу IV Угоди
виглядає достатньо непослідовною у контексті правового регулювання
підприємництва і умов заснування підприємницької діяльності;
4) поняття «підприємницька
діяльність» в положеннях Розділу IV Угоди відсутнє. Натомість вживається
поняття «економічна діяльність» (ст. 86 Угоди);
5) поняття «філія» і
«представництво», що вживаються в відповідних положеннях Угоди не
кореспондуються з положеннями ст. 95 Цивільного кодексу України – «Філії та
представництва» [3].
Таким чином, створення зони
вільної торгівлі між Україною і Європейським Союзом, впровадження чинного
законодавства ЄС в правову систему України, певна неузгодженість законодавства
України і відповідних положень Угоди в частині регламентації заснування
підприємництва, об’єктивно обумовлюють необхідність критичного переосмислення
доктринального підходу до правового регулювання підприємницької діяльності і
вдосконалення категоріального апарату, який застосовується в межах правової
регламентації підприємництва.
Список використаних
джерел:
1. Про засади внутрішньої і
зовнішньої політики: закон України від 01.07.2010 № 2411-VI // Офіційний сайт
ВРУ. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2411-17
2. Про державну реєстрацію
юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань: закон
України від 15.05.2003 № 755-IV // Офіційний сайт ВРУ. – [Електронний ресурс].
– Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15
3. Цивільний кодекс України
від 16.01.2003 № 435-IV // Офіційний сайт ВРУ. – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15
4. Додаток XVII
«Нормативно-правове наближення» до Угоди про Асоціацію між Україною та ЕС //
Офіційний сайт КМУ. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.kmu.gov.ua/docs/EA/Annexes_title_IV/17_Annexes.pdf
5. Угода про асоціацію між
Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським
співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони:
Угода від 27.06.2014р. // Офіційний сайт ВРУ. – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/984_011
Оригінал публікації: Правові аспекти лібералізації заснування підприємницької діяльності в Україні
No comments:
Post a Comment