Володимир Мачуський
Право на здійснення підприємницької діяльності
гарантується Конституцією України (далі Конституція). Так, в ст. 42 Конституції зазначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка
не заборонена законом. Таким
чином, конституційне право кожного на
підприємницьку діяльність не може бути заборонене будь-яким нормативно-правовим
актом, оскільки норми Конституції мають найвищу юридичну силу.
Конституційна гарантія права на підприємницьку діяльність
реалізується через положення ст. 35 і
ст. 50 Цивільного кодексу України, - фізична особа, яка досягла
16-річного віку, за наявності письмової згоди батьків, має право на здійснення
підприємницької діяльності.
Отже, вказані
положення Конституції і Цивільного кодексу України гарантують кожній
фізичній особі з повною дієздатністю право на здійснення підприємницької
діяльності.
Разом з тим, формула “кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена
законом” дає підстави вести мову про можливість заборони лише певного виду
підприємницької діяльності, або, іншими словами, визначати сферу суспільних
відносин в яких підприємницька діяльність не допускається чи обмежується.
Так, в ст. 43 Господарського Кодексу України вказано, що підприємці мають право без обмежень самостійно
здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. А в діючій ст. 4 не діючого
Закону України “Про підприємництво” наводяться обмеження у здійсненні підприємницької
діяльності.
Водночас, стосовно окремих категорій фізичних осіб
законом може бути встановлено обмеження (але не заборона) у здійсненні
підприємницької діяльності. Так, в положеннях ст. 42 Конституції України
зазначено, що підприємницька
діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та
органів місцевого самоврядування обмежується законом.
У контексті з’ясування
реального стану обмеження підприємницької діяльності депутатів, посадових і
службових осіб видається доцільним, зокрема,
здійснити аналіз таких нормативно правових актів: Господарський кодекс
України (далі ГК), Закон України “Про державну службу”, Закон України “Про
запобігання корупції”.
Так, в ч. 4 ст. 43 ГК
вказано, що підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів
державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом у
випадках, передбачених частиною другою статті 64 Конституції.
Привертає увагу та
обставина, що ст. 42 Конституції України містить відсилку до законів, зокрема до ГК, а ГК
містить відсилку до ч. 2 ст. 64 Конституції. Іншими словами, у даному випадку обмеження підприємницької діяльності відповідно до Конституції визначається через ГК, а в ГК обмеження підприємницької діяльності визначається через Конституцію.
Такий
підхід законодавця до обмеження підприємницької діяльності посадових і
службових осіб має ознаки логічної помилки у вигляді хибного кола, яке
враховуючи важливість правового регулювання підприємницьких відносин можна
визначити як circulus vitiosus або
порочне
коло.
Повертаючись
до ч. 2 ст. 64 Конституції України як до джерела, яке (на підставі ст. 43 ГК)
має містити положення щодо обмеження підприємницької діяльності посадових і
службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування,
необхідно зазначити, що ніяких обмежень підприємницької діяльності депутатів і
посадових і службових осіб не передбачено ні ч.
2 ст. 64 Конституції України, ні ст. 64 Конституції України в цілому.
Враховуючи викладене, видається доцільним навести ст. 64
Конституції України повністю:
“Стаття
64. Конституційні права і
свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків,
передбачених Конституцією України.
В
умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження
прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені
права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.”
На наш погляд, назва вказаної статті Конституції і текст самої статті, не
містить будь-яких положень, спрямованих на обмеження підприємницької діяльності
посадових і службових осіб органів державної
влади та органів місцевого самоврядування.
Більше того, зазначена стаття проголошує неможливість обмеження прав і свобод людини і громадянина і встановлює виняткові випадки, коли таке обмеження допускається - це умови воєнного і надзвичайного стану, в яких можуть встановлюватись окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. І навіть в умовах воєнного і надзвичайного стану права і свободи передбачені конкретними статтями Конституції не можуть бути обмежені.
Більше того, зазначена стаття проголошує неможливість обмеження прав і свобод людини і громадянина і встановлює виняткові випадки, коли таке обмеження допускається - це умови воєнного і надзвичайного стану, в яких можуть встановлюватись окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. І навіть в умовах воєнного і надзвичайного стану права і свободи передбачені конкретними статтями Конституції не можуть бути обмежені.
Разом з тим, при буквальному розуміння змісту ст. 43 ГК і ст. 64
Конституції видається можливим дійти висновку про те, що обмеження права на
підприємницьку діяльність посадових і службових осіб можливе лише в умовах
надзвичайного і воєнного стану.
Далі буде...
No comments:
Post a Comment