«Економіка і право: взаємозв’язок»

Пугач Аліна,

ЕМП-501, КНЕУ

Питання взаємодії економіки і права часто постає в економічній та юридичній науці, адже воно має не лише теоретичне, а й суто практичне значення. Співвідношення «юридичного» і «економічного» має багатовікову історію, функціонування економічного механізму передбачає врахування суб’єктами економіки вимог права. Масове нехтування правовими нормами, прогалини в законодавстві та відсутність налагодженої судової системи можуть призвести до руйнування економічних зв’язків.

         Право як різновид соціального нормативного регулятора фактично впливає на різні сфери життєдіяльності суспільства, держави і людини. Особливе місце при цьому належить економіці, господарським зв’язкам, які являють собою певні матеріальні основи виробництва, відтворення духовних, моральних, політичних та інших цінностей суспільного життя.

   

      Фундаментальний характер правового впливу на економіку полягає в тому, що право встановлює правила й принципи придбання, відчуження та переходу власності від однієї особи до іншої. Відмінність економічної функції права та економічної функції держави полягає в тому, що право тут є інструментом впливу на економіку загального, фундаментального значення, у той час як держава під час впливу на економіку приймає окремі заходи.

         Термін «економіка» походить від грецького oikonomike, що означає мистецтво ведення домашнього господарства. У сучасній мові під цим терміном слід розуміти сукупність суспільно-виробничих відносин, господарче життя, стан господарства.

         Економічне життя виникло у віддалену епоху первісного суспільства, однак точки зору щодо цього питання є досить різні. Одні автори вважають, що економіка з’явилася там і тоді, коли виробництво матеріальних благ базувалося на свободі господарюючих суб’єктів, коли воно керувалося механізмами, які були засновані на атрибутах ринкового господарства: коливаннях ринкових цін, динаміці прибутків і збитків тощо. Інші вважають, що виведення за межі економіки всіх неринкових відносин украй суперечливе, оскільки це не відповідає фактам економічного розвитку форми суспільства.

         Так коли ж з’явилися перші прояви взаємодії економічного життя суспільства з політичною складовою?

        

З одного боку, основоположники марксизму абсолютизували залежність права від економіки, від пануючих у суспільстві виробничих відносин, що призвело до збідніння, в певному сенсі, розуміння і значення права в житті суспільства. З іншого боку, з точки зору історичної дійсності важко заперечувати важливість економічного фактора у виникненні права. Так, повертаючись назад в далеке минуле, коли людство тільки починало жити в форматі державних утворень, можна побачити, що для закріплення й охорони існуючого порядку виробництва, розподілу і присвоєння суспільного продукту з’являються перші джерела писаного права. У той же час характер розподілу матеріальних благ в суспільстві завжди є причиною конфліктів, і, як можна виявити в історії, невдоволення ним ставало головною причиною соціальних конфліктів. Причому, оскільки створення і прикріплення матеріальних благ неможливі без трудових зусиль і права власності, то в економіці провідна роль відводиться саме цим двом категоріям суспільних відносин.

         У даному контексті не можна не звернути увагу на вислів Протагора: «Людина є міра усіх існуючих речей». Однак цей принцип не може бути обумовлений тільки товарно-грошовими відносинами, його коріння сягає значно глибше. Свої перші обриси він набуває в найдавнішому кровному звичаї в формі таліона (око за око, зуб за зуб). Та й тілесні покарання, позбавлення життя, штрафи, які виходять від імені держави, мають спільне коріння з таліоном - відплатою, рівною скоєного діяння, оскільки каральна санкція державних інститутів - це свого роду еквівалент, за значимістю рівний порушенню інтересів постраждалої сторони.

    

     В середні віки найвиразніше виділяється нова тенденція, що проявляється в економіко-юридичному оформленні самостійного товаровиробничого і ринкового простору. Процес виникнення патримоніальних міст з розвиненим товарно-грошовим обміном проходить паралельно з утворенням міського права, що закріплює свободу виробника і єдиний економічний простір.

              

     Для створення умов вільного руху (обміну) товарів і послуг в рамках окремих держав відбувається складний процес формування єдиного ринкового економічного простору. Однією з провідних причин цієї тенденції є поділ праці, а базовим принципом його затвердження - збалансованість соціальних взаємодій як об'єктивна закономірність реальності. Призначення права полягає в тому, щоб забезпечити еквівалентність ринкового обміну, а за допомогою інституту права власності - захистити власність виробників продуктів економічної діяльності. 

Таким чином, можна стверджувати, що в межах національних територій (на макрорівні) поступово визрівають такі атрибути співвідношення економіки і права, як ринковий простір, вільний обмін, формальна рівність економічних агентів, конкуренція. У конкретному господарстві (на мікрорівні) головними рушійними силами розвитку стають праця і власність.

       

  Під впливом саме таких соціально-економічних умов відбувається розшарування суспільства. Люди знаходяться в нерівних умовах розподілу суспільного продукту, перестають відчувати справедливість існуючого порядку, частішають порушення звичаїв, що закріплюють такий порядок. Як наслідок, з’являються перші джерела писаного права. Їх мета — по-перше, уніфікація правового регулювання в межах певної держави, по-друге, оголошення загальнообов’язковими тільки ті звичаї, які відповідають потребам зміненого суспільного розвитку, і, по-третє, попередження про те, що «незнання закону від відповідальності не звільняє».

       

  Наступним проявом взаємодії правового та економічного факторів є період руйнування феодального натурального господарства, а так — появі міського та торговельного права.

       

  Створення єдиного економічного простору перетворюється на політичне завдання, що стоїть перед державною владою роздроблених феодальних держав. У країнах Західної Європи з’являються перші кодифікації феодального права, наприклад: Великі кутюми Нормандії і Кутюми Бовезі у Франції (XIII ст.); німецькі кодифікації — Саксонське зерцало і Швабське зерцало (XIII ст.) та ін. Це були збірники місцевих звичаїв, що їх тлумачили та сприяли однаковому їх застосуванню. На Русі один із перших взірців кодифікації був Судебник 1497 р.

        

Незважаючи на велику кодифікаційну роботу, феодальне право не могло задовольнити розвиток економічних відносин. Римське право, що виникло в умовах розвинутого товарного виробництва, панування приватної власності та високої юридичної культури, було своєрідною знахідкою для розвитку дрібнотоварного виробництва.

      

   Можна стверджувати, що саме пошук соціальної справедливості у створених капіталістичних відносинах на противагу вимерлим феодальним стимулює необхідність правового закріплення основних елементів нової економічної системи, таких як економічна свобода, недоторканність власності та рівність господарюючих суб’єктів. А для підкріплення вічності й непорушності цих правових настанов найбільше були відповідними ідеї природно-правового вчення.

       

  Історично саме в епоху становлення капіталістичних відносин оформилися основні національні правові системи, і право, як основний елемент правових систем, перетворилося на атрибут суспільного життя, який розвивається і вдосконалюється: в законодавстві, юридичній техніці, правозастосуванні, ефективності регулювання суспільних відносин тощо.

      

   У сучасних умовах необхідно відмітити також, що співвідношення економіки і права сьогодні має більш глибокий вимір. Так, очевидним є зв’язок ринкової економіки з демократією. Демократична держава – це завжди держава з ринковою економікою, що є необхідним фундаментом реалізації економічних прав людини, тоді як тоталітаризм ґрунтується на адміністративно-командній економічній системі, без якої всезагальний державний контроль за громадянами не є можливим ні ресурсно, ні організаційно. І навпаки, ринок породжує економічно активних суб’єктів і тим самим формує у країні інститути громадянського суспільства, які у свою чергу так чи інакше ведуть до лібералізації будь-якого політико-правового режиму.

         Прикладом у сенсі є і досвід СРСР, в якому за часів перебудови економічні зміни породили зміни політичні і врешті-решт призвели до руйнації радянської системи, і досвід Китаю, в якому модернізація і реформування економічного сектору потягли за собою певні, хоча і досить обмежені, політичні трансформації.

         З іншого боку, слід взяти до уваги, що вплив права на економіку, звичайно, не слід перебільшувати, адже частіше за все норми права є внутрішньою формою економічних відносин, а відхилення від законів економіки негативно позначається на ефективності правового регулювання. Класичним прикладом у цьому сенсі є описані Т. Мальтусом наслідки від прийняття закону про бідних в Англії у ХVІІ ст., що передбачав соціальне опікування над незаможними за рахунок парафіяльного податку та залучення їх до праці, але не зміг покращити становище цих людей та не призвів до зростання продуктивного виробництва через збільшення покупців, оскільки не спирався на відповідні економічні можливості соціуму і щодо сплати відповідних сум податку, і щодо наявності робочих місць у необхідному обсязі [1].

         Подібні законодавчі акти можна знайти і в Україні. Зокрема, стан пенсійної системи позначається на невиконанні вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Особи, на яких поширюється дія цього Закону, вимушені у масовому порядку звертатися до суду за захистом своїх прав, оскільки органи пенсійного забезпечення відмовляють їм у перерахунку пенсій через відсутність відповідного бюджетного фінансування. Тут також можна пригадати, що Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, ухвалений Генеральною асамблеєю ООН у 1966 р., пов’язує забезпечення цих прав з наявністю у держави-учасника необхідних для цього ресурсів (у першу чергу економічних).

         Звичайно, в історії існує ряд прикладів, які свідчать про позитивний вплив права на економічні процеси. Парсонс на прикладі США зазначав, що економічному зростанню цієї країни сприяла також американська правова система. Конституцією було заборонено митні тарифи і обмеження на пересування людей між штатами у ті часи, коли Європа була глибоко розділена внутрішніми і міждержавними тарифами. Пізніше американські правники проклали шлях розвитку приватних корпорацій, заклавши правові основи для диференціації власності і професійного управління [2,144].

         Отже, слід визнати, що форми і характер впливу права на економіку можуть бути позитивними і негативними; право може стимулювати, підтримувати ефективний економічний розвиток, але може і гальмувати його аж до руйнування.

       Використання у правових дослідженнях матеріалів економічної науки дає змогу різнобічно, адекватно реаліям, оцінювати загальносвітові тенденції регулювання економіки і завдяки цьому виробляти виважені, об’єктивні, а не кон’юнктурні рекомендації як щодо загальної стратегічної концепції гармонізації правових систем каїн, так і щодо вирішення конкретних проблем правового регулювання господарської діяльності.

      Стає зрозумілим той факт, що право може виступати і чинником трансформації економічної системи. Як пише В. Туманов [3], для ствердження принципу свободи договору та нормальної конкуренції у пострадянському суспільстві важливе значення мають конституційні положення у цій сфері, тобто право само по собі не здатне збудувати ринкову економіку, але правові норми можуть мати певний «випереджальний» ефект: запроваджуючи ринкові механізми, навіть за наявності лише суспільних очікувань такого роду без відповідної соціальної практики, законодавець тим самим задає імпульс для розвитку ринкових відносин.

 Реформування економіки неможливе без підготовки та прийняття відповідних законодавчих актів. Саме вони регулюють господарські відносини, активізуючи водночас економічні дослідження, безпосередньо пов’язані із законотворчістю. Тому розширюється коло правових проблем, що є цікавими для економістів. А це потребує, з одного боку, посилення юридичної підготовки економістів, з другого — орієнтації юридичної освіти на економіку. В умовах максимального поєднання економічних та правових процесів суспільного життя, безумовно, зростає попит на економіко-правові дослідження, проте, у ході дослідження даної теми було встановлено, що виважених серйозних праць останнього часу, присвячених взаємовпливу права та економіки в найширшому сенсі та змісті, на жаль, не багато.

 Таким чином, досліджуючи питання взаємодії економіки та права,можна підсумувати, що в умовах сьогодення економічні відносини можуть нормально функціонувати лише у правовій формі. Тому, право — це природна форма економічних відносин та складова гармонійного розвитку економічних відносин. Проте, у контексті дослідження цього питання у науці існує достатньо прогалин у питаннях, які потребують більшої уваги як з боку економістів, так і з боку політологів. 

 Список використаних джерел

1.       Малтус Т. Дослідження закону народонаселення / Т. Малтус ; пер. з англ. В. Шовкун. – К. : Основи, 1998. – 535 с.

2.     Савченко А. Социальная ответственность корпораций // Зеркало недели. — 2012. — No 15 (63). — 21 апр. , с. 144.

3.     Туманов В. А. Избранное / В. А. Туманов. – М. : НОРМА, Инфра-М, 2010. – 736 с.