Tuesday, April 7, 2015

Визнання правочинів недійсними

Зміст правочину не може суперечити ЦК,  іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та   ЦК,   міжнародним   договорам,   згода   на обов'язковість   яких   надана   Верховною  Радою  України,  актам Президента України,  постановам Кабінету Міністрів України,  актам інших  органів  державної влади України,  органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в  межах,  встановлених  Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Нікчемний правочин є  недійсним  через  невідповідність  його вимогам   закону   та  не  потребує  визнання  його  таким  судом. 
Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
 Вимога про застосування наслідків недійсності правочину  може бути  заявлена  як  одночасно  з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним,  так і у вигляді самостійної  вимогив  разі нікчемності  правочину  та  наявності  рішення  суду  про визнання правочину  недійсним.  
 Наслідком  визнання  правочину   (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.
 Виконання  чи  невиконання сторонами зобов'язань,  які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків  його  недійсності,  а  не  для  визнання правочину недійсним.  У разі якщо правочин ще не виконаний,  він є таким,  що не створює жодних юридичних  наслідків  (частина  перша статті 216 ЦК). 
 Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Не  є  укладеними  правочини  (договори),   у   яких  відсутні   встановлені  законодавством  умови,  необхідні  для  їх  укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору;  не отримано акцепт стороною,  що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення  правочину  потрібна його  передача тощо).  
Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі  нездійснення  його  державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини,  суд відмовляє в задоволенні позову про  визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Рішенням суду  не  може  бути  зобов'язано  сторони здійснити  державну реєстрацію правочину,  оскільки це  суперечить  загальним  засадам  цивільного  законодавства  -  свободі  договору  (пункт 3  частини  першої  статті 3 ЦК).
 Вимога про   визнання  правочину  (договору)  неукладеним  не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та  інтересів, передбачених  законом.  Суди  мають  відмовляти  в  позові з такою вимогою.  
 Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої  сторони  в  оману  щодо  обставин,  які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки,ознакою фобману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Повний оригінальний текст
 


No comments:

Post a Comment