Правові аспекти набуття громадянства

Ольга Репалюк

студентка 3 курсу

1 групи

спеціальності 6508/1

КНЕУ

Розуміння людини як громадянина є надзвичайно важливим у характеристиці її соціальної сутності, правового становища як особи, що має правову належність до тієї чи іншої держави, підпадає під дію її законодавства та узгоджує з ним свою поведінку та діяльність. 

Громадянство є тією необхідною підставою, яка надає особі, що має статус громадянина, можливість повною мірою долучитися до політичного, економічного, правового та культурного життя суспільства й держави. Також громадянство є виявом суверенітету держави, оскільки остання має право самостійно вирішувати питання, хто може бути її громадянином. Від того, як будуть урегульовані в державі питання громадянства, багато в чому залежать стабільність та безпека суспільства. А от на відміну від суспільства сталість і стабільність громадянства виявляється в його безперервності. Безперервність громадянства означає його наявність з моменту набуття і до моменту припинення. Зміст стану громадянства рухливий і залежить від змісту відповідного законодавства, хоча сам стан при цьому залишається незмінним. Разом з тим ця незмінність не означає нерозривності громадянства. Сталість громадянства є головною ознакою, яка відрізняє його від правових зв'язків, що виникають між державою та іноземцями, які постійно або тимчасово мешкають на її території.

Громадянином України, як і будь-якої держави, є не будь-яка людина, а лише та, яка проживає на її території, визнає державну владу, користується правами і виконує обов’язки. Якщо ж казати простими словами, то громадянином України є особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України. Так як і будь-яка суверенна держава, Україна  захищає інститут громадянства й із особливою увагою ставиться до унормування процедури набуття громадянства. 

Реалізація цієї процедури має відповідати як інтересам держави у сфері міграційної політики, так і взятим нею на себе міжнародним зобов’язанням щодо громадянства. В нашій державі набуття громадянства України може здійснюватися на таких підставах: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства України; 4) внаслідок поновлення у громадянстві України; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки або піклування; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною опіки або піклування; 8) внаслідок перебування у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок встановлення батьківства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами. Встановлені підстави відповідають інтересам нашої держави та загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права.

Головним і об'єктивно найбільш реальним способом набуття громадянства є філіація, або набуття громадянства за народженням. Філіація пов'язана з моментом народження, а її зміст визначається двома принципами - «права крові» коли береться до уваги громадянство батьків особи незалежно від місця її народження. "Право крові" діє не тільки під час народження дитини, а й може поширюватися на випадки, коли батьки неповнолітньої особи набувають інше громадянство і «права ґрунту», коли громадянство у даній державі надається будь-якій особі, яка народилася на її території,  незалежно від громадянства або за обставин, пов'язаних з територією, з якою фізична особа має певні відносини. 

Територіальними факторами може бути й місце знайдення дитини, батьки якої не встановлені або невідомі. Застосування кожного з цих принципів неоднакове. Перевага може надаватися одному з них або ж вони можуть поєднуватися. У законодавстві більшості держав пріоритетним вважається принцип "права крові", а принцип "права ґрунту" застосовується як додатковий, коли родинні зв'язки не дають змоги цілком певно визначити громадянство особи. "Право ґрунту", зокрема властиве законодавству США, латиноамериканських країн, в тому числі на Кубі, а також Індії та ін. 

В українському Законі зазначені принципи поєднуються, причому "право крові" превалює, а "право ґрунту" застосовується лише для дітей, батьками яких є особи без громадянства. Але найбільш поширеним способом набуття громадянства вважається так зване укорінення або набуття громадянства в порядку натуралізації, тобто надання органами державної влади громадянства особі, яка про це просить. При цьому, прийняття до громадянства даної країни тягне за собою втрату громадянства, набутого за народженням. Це стосується трьох категорій осіб: громадян іноземних держав, осіб без громадянства і осіб з невизначеним громадянством. Перш за все для подання заяви про натуралізацію вимагається досягнення певного віку, як правило повноліття, тобто 18 років, у ряді країн - 21 року і більше (наприклад, у Греції і Бельгії).

Історично склалося, так що Україна є державою з поліетнічним складом населення. Громадянами її є представники багатьох націй і народностей - носії самобутніх культур. Між ними і українською державою завжди існує стійкий правовий зв'язок, але, на жаль, не завжди такий стійкий як духовний. У той же час між значною частиною українців, що проживають за межами держави, але не є громадянами України та українською державою існує більш стійкий духовний зв'язок, чи є менш стійким правовий зв'язок слід визначити. Велике значення в розвитку особи має сам її правовий статус. 

Правовий статус людини і громадянина в Україні визначається як правове її становище відповідно до Конституції та законів України. Громадянство є одним із визначальних факторів у характеристиці правового становища та статусу особи, одним із найважливіших елементів її правового статусу. А під набуттям розуміється весь обсяг тих прав і свобод, якими особа може користуватися в державі, а також обсяг обов’язків, що покладено на неї цією державою, перебувають у прямій залежності від наявності чи відсутності в особи статусу громадянина даної країни. 

В цілому українське законодавство на сьогоднішній день перебуває на шляху до удосконалення процесу та підстав набуття громадянства і практики реалізації прав, свобод та обов’язків людини та громадянина, тому, на мою думку, впровадження запропонованих нововведень певною мірою заповнить виявлені прогалини інституту громадянства, що необхідно Україні на шляху інтеграції до Європейського Співтовариства.