Українські листи або подорож в Європу (I).

                                                                                                             Арсеній Я.

“Арсеній вітає Тараса!”, так би написав Сенека Луцілію, а я давній друже пишу тобі на український манер просто: “Здоров будь, Тарасе!”

Сподіваюсь ти приємно здивуєшься побачивши мою вишукану аву на своєму айфоні. Я уявляю твоє здивоване обличчя – ми ж не бачились стільки років.

Не хвилюйся, не має в мене ані неприємних новин, ані неприємних прохань. Навпаки, я хочу виконати давню мою тобі обіцянку.

Можливо ти і забув про неї, а я так ні. Пам’ятаєш, інколи надані обіцянки ми виконуємо для самих себе, а не для тих, кому вони надавалися.

Нагадаю. В той день як раз відбулася одночасна презентація двох твоїх тепер вже добре відомих книжок: “Україна - царство жлобів” і “Агрессивне жлобство як прояв ницої волі”.

Після презентації, як водиться, відбулася вечірка “для обраних”. (І деякі обрані таки добряче впилися<del>). І тут, як це часто буває не тільки поміж українських інтелектуалів, розмова вийшла далеко за межі вікна Овертона.

Зокрема, товариство дійшли до стану обміну думками стосовно “lettres persanes” і числених їх наслідувань.

На той час я вже займав нинішьню поважну посаду молодшого помічника біліотекаря. Трохи похитуючись я запевняв тебе про існування українського варіанта “Lettres persanes”, написаних сучасним невідомим українським автором. Ти здається не повірив мені тоді. Виконую цю свою давню обіцянку, надсилаю тобі “Українські листи” і з полегшенням повертаюсь до своєї роботи.

Оригінал