Ухвала
іменем україни
14 грудня 2016 року м. Київ Колегія суддів
судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з
розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів: Гримич М.К., Кафідової О.В.,
Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну
справу за позовом ОСОБА_3 до Державного вищого навчального закладу
«Київський національний економічний університет імені Вадима
Гетьмана», третя особа - ректор Державного вищого навчального закладу
«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Павленко
Анатолій Федорович, про поновлення на роботі, стягнення середнього
заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 19
липня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до
суду з указаним позовом, у якому просив поновити його на роботі в Державному
вищому начальному закладі «Київський національний економічний університет імені
Вадима Гетьмана» (далі - ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана») на посаді декана
юридичного факультету, стягнути на його користь середній заробіток за час
вимушеного прогулу на посаді декана юридичного факультету в розмірі 110 739 грн
89 коп., а також 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої йому
незаконним звільненням.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що рішеннямШевченківського районного суду м. Києва від 09 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м.Києва від 05 листопада 2015 року, визнано незаконним та скасовано наказ ректора ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана» про його звільнення з посади декана
юридичного факультету.
Проте у поновлені на роботі на посаді
декана юридичного факультету йому було відмовлено.
Посилаючись на перешкоджання з боку
відповідача в реалізації його трудових прав, просив позов задовольнити.
Рішенням Шевченківського районного суду м.
Києва від 28 грудня 2015 року задоволено частково.
Визнано звільнення ОСОБА_3 з посади декана
юридичного факультету ДВНЗ «КНЕУ ім. В.Гетьмана» незаконним та поновлено
ОСОБА_3 на вказаній посаді з 24 квітня 2015 року.
Стягнуто з ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана» на
користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 111 100
грн 41 коп. з вирахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, та 5 000
грн на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових
витрат.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 19 липня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволення позову.
У касаційній ОСОБА_3, посилаючись на
неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та
порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення
апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві
та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про
судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду
цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених
процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання
чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду
справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в
порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня
2004 року.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду
повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши
всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судами встановлено, що 17 вересня 2009
року на підставі наказу ректора ДВНЗ «КНЕУ ім. В.Гетьмана» № 1138-к з ОСОБА_3
було укладено строковий трудовий договір (контракт) на заміщення посади декана
юридичного факультету ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана» терміном на п'ять років - з
02 жовтня 2009 року по 01 жовтня 2014 року.
Відповідно до наказу ректора ДВНЗ «КНЕУ
ім. В. Гетьмана» 30 вересня 2014 року № 627-к декану юридичного факультету
ОСОБА_3 продовжено термін роботи на посаді декана юридичного факультету з 02
жовтня 2014 року до проведення конкурсного заміщення зазначеної посади.
Наказом ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана» від 11
березня 2015 року № 12 було оголошено конкурс на заміщення вакантних посад
науково-педагогічних працівників КНЕУ, в томі числі, посади декана юридичного
факультету.
Згідно з п. п. 7.8.1 Статуту ДВНЗ «КНЕУ
ім. В. Гетьмана», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від
20 березня 2015 року № 331, заміщенню вакантних посад науково-педагогічних
працівників - деканів факультетів, передує конкурсний відбір, порядок
проведення якого затверджується Вченою радою.
Декан факультету обирається строком на
п'ять років за конкурсним таємним голосуванням Вченою радою КНЕУ за пропозицією
органу громадського самоврядування відповідного факультету.
30 січня 2015 року набуло чинності
Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад
науково-педагогічних працівників ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана», яке затверджено
Вченою радою КНЕУ 29 січня 2015 року згідно з протоколом № 6.
17 квітня 2015 року зборами трудового
колективу юридичного факультету КНЕУ відкритим голосуванням прийнято рішення
рекомендувати Вченій раді ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана» кандидатуру доктора
юридичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України ОСОБА_3 для обрання
на посаду декана юридичного факультету на наступні п'ять років, про що свідчить
протокол засідання зборів трудового колективу юридичного факультету КНЕУ.
Також, цими зборами трудового колективу прийнято рішення не рекомендувати
Вченій раді КНЕУ кандидатури ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 для обрання на посаду
декана юридичного факультету.
23 квітня 2015 року Вченою Радою КНЕУ,
затвердженою наказом № 577 від 25 вересня 2009 року, були внесені зміни до
Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад
науково-педагогічних працівників ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана» (надалі -
Положення), зокрема, п. 2.13 доповнено абзацом наступного змісту: «негативний
висновок або відсутність рекомендації кафедри, вченої ради факультету, зборів
(конференції трудового колективу факультету, зборів (конференції)
відокремленого структурного підрозділу, зборів трудового колективу бібліотеки
не дає права відмовляти претенденту в розгляді його кандидатури Вченою радою
Університету (факультету)».
На підставі вищевказаних змін, та в
порядку передбаченому п. 2.16 Положення, стосовно процедури проведення обрання
Вченою радою науково-педагогічних працівників, 23 квітня 2015 року головуючим
на засіданні - ректором Павленком А.Ф. запропоновано внести до бюлетеню
таємного голосування кандидатури чотирьох кандидатів: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та
ОСОБА_9 та ОСОБА_3, вченою радою вказана пропозиція була прийнята одноголосно.
Цього ж дня, на засіданні Вченої ради КНЕУ
таємним голосуванням прийнято рішення про обрання на посаду декана юридичного
факультету ОСОБА_9, про що свідчить протокол № 9.
Згідно з наказам ректора ДВНЗ «КНЕУ ім. В.
Гетьмана» від 24 квітня 2015 року №323-к ОСОБА_3 було звільнено з посади з 23
квітня 2015 року, у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
Також судами встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року, визнано незаконними та скасовано рішення Вченої ради ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана» від 23 квітня 2015 року про обрання
ОСОБА_9 на посаду декана юридичного факультету КНЕУ та наказ ректора ДВНЗ «КНЕУ
ім. В. Гетьмана» від 24 квітня 2015 року №323-к про звільнення ОСОБА_3 з посади
декана юридичного факультету.
Крім того, вказаними судовими рішеннями
визнано незаконними та скасовано п. 2.13. та п. 2.16 Положення про порядок
проведення конкурсу на заміщення вакантних посад науково-педагогічних
працівників ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана» у частині, що суперечить ч. 1 ст. 43
Закону України «Про вищу освіту».
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що судами було встановлено факт незаконного звільнення ОСОБА_3 з роботи, вказана обставина відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає, а отже наявні правові підстави для поновлення останнього на посаді декана юридичного факультету ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана» з дати звільнення,
а саме з 24 квітня 2015 року, стягнення на його користь середнього заробітку за
час вимушеного прогулу, а також відшкодування моральної шкоди, яка була завдана
ОСОБА_3 незаконним звільненням.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що обрання на посаду декана юридичного факультету здійснюється виключно вченою радою вищого навчального закладу за конкурсом шляхом таємного голосування, у зв'язку із чим відсутні підстави для поновлення позивача на виборній посаді, поза межами дії контракту.
З такими висновками апеляційного суду
колегія суддів суду касаційної інстанції погодитися не може з огляду на
наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі
звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу,
працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає
трудовий спір.
Під час ухвалення рішення про поновлення
на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про
виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці
в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один
рік.
Якщо заява про поновлення на роботі
розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає
трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час
вимушеного прогулу.
Судами встановлено, що рішенням
Шевченківського районного суду м. Києва від 09 липня 2015 року, залишеним без
змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року,
встановлено, що Вченою радою було порушено процедуру проведення конкурсу на
обрання декана юридичного факультету, у
зв'язку із чим скасовано рішення Вченої ради про обрання ОСОБА_9 деканом
юридичного факультету КНЕУ.
Таким чином, процедура звільнення позивача
з посади відбулася з порушенням вимог трудового законодавства і він має бути
поновлений на роботі на посаді декана юридичного факультету, оскільки наказом
ректора ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана» 30 вересня 2014 року № 627-к декану
юридичного факультету ОСОБА_3 продовжено термін роботи на посаді декана
юридичного факультету з 02 жовтня 2014 року до проведення конкурсного заміщення
зазначеної посади.
Крім того, на користь позивача підлягає
стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме за період з 24
квітня 2015 року по 28 грудня 2015 року, тобто з моменту звільнення по дату
ухвалення рішення судом першої інстанції.
За вимогами п. п. 2, 7 Порядку обчислення
середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 08 лютого 1995 року № 100, середньоденна заробітна плата позивача становить
647 грн 60 коп., відтак за 171 робочий день з відповідача на користь ОСОБА_3
підлягає стягненню 111 100 грн 41 коп.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП
України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди
працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до
моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього
додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, які були надані у п. 9, 13 Постанови від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань,
стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін
у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової
репутації.
Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Отже, оскільки звільнення ОСОБА_3 відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, останньому з боку відповідача завдано моральну шкоду, внаслідок негативних змін у звичайних умовах його життя, що зумовлено витрачанням часу на документальне оформлення порушення його прав, тривалого захисту свого порушеного права в суді, в зв'язку з чим позивачу були спричинені моральні страждання, грошові кошти на відшкодування якої підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, поновлення ОСОБА_3 на посаді декана юридичного факультету ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана», стягнення на користь останнього
середнього заробітку за час вимушеного прогулу та наявність підстав для
відшкодування моральної шкоди.
З огляду на вищевикладене судове рішення апеляційного суду не може вважатися законним і обґрунтованим і відповідно до положень ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 19 липня 2016 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.С. Висоцька
Судді: М.К. Гримич
О.В. Кафідова
О.В. Умнова
І.М. Фаловська
No comments:
Post a Comment